Чому египтяни поклонялись котам?

Кожен з нас знає або чув, що коти Єгипту вважались священними тваринами. Так десь з всесвітньої історії пам’ятаємо, що були боги з тілом людини та головою тварин і хтось з богів мав голову кота чи рисі. А які деталі, вже і не згадати. 

Так що за культ кота був у Єгипті? Чому життя котів цінувалось навіть більше за людське? Cats for adoption разбирается. 

Найперша богиня левиця Мафдет.

Найперші згадування про котів Єгипту, датуються 4000 років до нашої ери. Однією з напастью египтян та смертельною загрозою бога Ра, були змії та скорпіони, і саме коти зі своїми мисливськими здібностями оберігали людей від них. А покровителькою котів-воїнів стала богиня Мафдет – охоронець та права рука бога Ра, захисниця правосуддя та справедливості. Саме її кіготь, був палачем у світі мертвих на суді ворогів фараона. Богиня мала і декілька титулів серед своїх шанувальників: «Вбивця змій», «Та, що швидко біжить», «Месник короля» і «Великий кіт»  

Божественный зв’язок обєднував бога Ра, богиню Мафдет та фараонів Єгипту. Як результат обов’язки “тілоохоронця” правлячого фараона, перейшли до Мафдет. Вона вважалась берегинею священних місць древнього Єгипту.

Яке обличчя мала Мафдет, насправді, мало хто може сказати з впевненістю 100%, але вважається, що це була саме голова лева в короні із змій. Далі вже були варіанти рисі та гепарда. Ця неточність пов’язана з тим що спогади про богиню відносяться до першої династії Старого Царства й браку доказів.

Схожість Богині-левиці з котами стала першим кроком до пошани вусатих. Їх здатність швидко знешкодити зміїв, скорпіонів та малих шкідників ставили кота на рівень з Ра.
Серед населення було популярне заклинання-оберіг від плазунів: “О кобра, я — полум’я, яке сяє на чолах богів Хаосу. Геть від мене, бо я — Мафдет!”.

Від Мафдет до наступниці Менхіт.

Існує дві версії чому вірування у богиню зійшли на нуль.
По-перше з плином часу, з’явилося все більше прототипів богів, які поступово перебирають на себе схожі функції, такі які Тефнут, Бастет, Менхіт та Сехмет.

Іншою причиною вважають, зменшення популярності через те що вона не захистила Осіріса від смерті, та обвинувачення у таємному любовному зв’язку із його вбивцею, богом Сетом. З часом сила Мафдет згасла, але вона залишилась першою серед богинь-левиць. 

Між Мафдет та Менхіт можна провести деякі паралелі. Обидві богині були з головою левиці, обидві були воїнами.
Менхіт також називали “Та, що вбиває” або “Розбійниця”, вона була богинею війни, така собі Афіна в єгипетському світі. Оскільки Египет був розділений на Нижній та Верхній із власною культурою та богами, після об’єднання Менхіт була ототожнена з іншою богинею-лвицею Сехмет.     

Сехмет – нова богинь левиць.

Сехмет – богиня з головою левиці, богиня сонця та війни, донька бога Ра, творець пустель. Серед людей відома як “Могутня”, на відміну від Мафдет, повага та поклоніння до неї йшло не через захват, а більше через страх. Однієї із її силою було надсилати хвороби на людство, якщо вона відчувала нехтування до себе, до батька або до фараонів. Вважалося, що Сехмет вміла не тільки покарати хворобою, але і вилікувати, тому часто її зображували у лікарнях та молились до неї за благословенням хворі. 

Сехмет була одна з трьох головних богів та покровителькою Мемфісу на рівні з чоловіком Птахом та сином Нефертума. Мемфіс, був центром її поклоніня, в храмах вільно розгулювали леви та левиці, яких весь час підкормлювали та слідкували за їх комфортом. 

Перша кішка-богиня Єгипту – Бастет.

Якщо Сехмет вважалась богинею “гарячого” солнця, то Бастет вважалася “теплим” сонцем. Саме Бастет була единою богинею з головою кота. Справжня кішка-богиня Єгипту. Вона була берегинею домашнього затишку, жінок, миру, врожаю та родючості. Але образ Мафдет також не залишився позаду, у гніві Бастет зображували з головою левиці.

Місто Бубастис – центр котів.

Бастет була богинею Нижнього Єгипту, та мала свій центр поклоніння місто Бубастис та частково місто Леонтополі. До речі, місто Леонтополь в перекладі з грецької – місто левів, саме воно вважалось містом богинь з головою левиці. Тут леви та левиці жили, як вареник у маслі. До них ставились як до божеств, піклувались та охороняли. 

Геродот згадував свято в честь богині Бастет як найпшніше свято року: “«… вони приходять до Бубастіса (і) починають свято з великих приношень і жертв, під час яких споживається більше вина, ніж протягом усього іншого року».”

Через пошану та любов до богині Бастет, єгиптяни Нижнього світу, прихищали котів, ставились до них з неймовірною турботою та оберігали їх. Завжди залишали вуличним котам їжу та воду. Покарання, навіть за ненавмисне вбивство кота – публічна смертна кара.  

Коти отримали статус не просто захисника оселі та запасів від плазунів, вони офіційно вважається членами родини. Якщо в родині помирав кіт, за традицією, єгиптяни мали збривати брови в знак жалоби. І поки нові не відростають наступного котика в родину не брали. 

Коти були настільки улюбленими, що їх муніфікували, а разом з тим і муміфікували мишей, щоб у іншому світі у них була їжа. Під час археологічних розкоп була знайдено понад 300 000 захоронень котів. 

Басет, як и Сехмет вважалась дочкою Ра, яка як и Мафдет захистила його від змії. 

Бастет нерідко називали “Око бога Ра”, за здатність бачити в темряві. Це, до речі, також вважалось супер силою котів, за їх здатність полювати вночі, а відблиски котячих очей розумілось, як те що бог за тобою стежить і в ночі. 

Левиця Тефнут – богиня води.

За легендою, у бога Ра, була ще одна донька, яка вважалась оком бога, богиня з головою левиці Тефнут та на відмінну від інших левиць мала загострені вуха.
Вона найбільше відрізнялась від богинь воїнів, її стихією була вода, дощі, вранішня роса. Що, дивно адже ми звикли, до теорії, що котики не люблять воду. Тому вона більше як виключення з правил.
Тефнут також вважалася богинею потойбічного світу, її зображували на могилах, вона була однією з богинь на потойбічному суді мертвих.   

Кінець поклоніння котам Египту.

З часом всі здібності богинь – левиць Старого часу, отримала богиня Нового часу (1550—1069 годы до н. э.) Мут. Богиня вже мала людське обличчя разом із своїм чоловіком Амоном та сином Хонсу. На цьому і закінчилось поклоніння богам з тваринним походженням.

Не дивлячись на цю еволюцію, любов до котів залишилась вже на історичному або навіть генетичному рівні у людей не тільки Єгипту, але і по всьому світі. Так, наприклад, ми добре знаємо про любов мусульманського світу до котів.
А магічна сила котиків до створення затишку в домі – це супер сила, яка тягнеться ще з часів до нашої ери.