Щаслива історія кота Піппіна, собаки Моллі та їх мами Дар’ї

Привіт! Мене звати Дар’я, мені 25 років. Живу в Києві зі своїм чоловіком та нашим “контактним зоопарком”. І це моя щаслива історія.

В дитинстві у мене було не багато тварин через те, що в мене на них алергія. Проте я завжди приносила додому якихось пухнастиків – чи то хом’ячка, чи папужку. Якось навіть “викрала” собаку, що була прив’язана до забору біля під’їзду. Притягла додому і слізно прохала залишити, а потім за нею прийшла її хазяйка.

Щаслива історія Піппін.

Зараз я доросла і ніхто не може мені заборонити заводити тварин. Їх в нас п’ять – три котики, собачка та щурик. Першим з’явився котик Северус, його підібрали наші друзі на дачі, вилікували, а ми забрали до себе після смерті улюбленої кицюні. Після Северуса ми врятували ще котика з вулиці, його звали Ремус, проте він прожив у нас лише кілька місяців і його серденько не витримало – наслідки вуличного життя… Через тиждень після його смерті я побачила в стрічці актанта Cats for adoption Kyiv кошеня з притулку Сіріус, дуже схоже на Ремуса і ми вирішили його забрати. Так в нас з’явився Піппін.

Про притулок Сіріус я знала давно, я думаю зараз його знають усі. На той момент вже давно підтримувала Cats for adoption і планувала робити для них сайт. Проте я все одно хвилювалася, коли проходила співбесіду з волонтерами та їхала в притулок за кошеням. Напевно, так на іспитах в універі не хвилювалася. Співбесіда була не дуже прискіпливою, адже волонтери знали, що в котиках я вже добре тямлю, а от із собакою було цікавіше, та про це потім.

Адаптація котика Піппін.

Піппін адаптувався дуже швидко, я б навіть сказала, що занадто. Після притулку ми одразу ж поїхали до ветеринара, викупали кошеня, взяли кров на аналіз та зробили обробку від бліх та гельмінтів. Після цього нас чекав тижневий карантин у закритій кімнаті. Витримали ми кілька днів, адже тихенький котичок виявився справжньою хитрою нишпоркою і почав тікати з кімнати та борюкатися з Северусом.

Ось пройшов вже рік і Піппін дійсно став повноправним власником апартаментів в серці столиці))) Вони з Северусом дуже куменда парочка, хоча вони й дуже різні – Северус в нас спокійний, лагідний та мовчазний, у той час як Піппін то шило в сраці) Ще й постійно шось теревенить на своїй котячій)

Мрія про собаку.

А нещодавно до нашої родини приєдналась собачка Моллі, теж з притулку Сіріус. Я давно мріяла про собаку, але не наважувалась, до початку цього року. Це моя перша собака, тому я дуже нервувала. Дуже хотілося взяти собаку, що підійде новачку та не буде здивована, побачивши котиків. Під час співбесіди мені здавалося, що зараз мені відмовлять, адже я нічого не знаю. Проте співбесіда пройшла чудово, мені пояснили, що молоденька собачка – це дуже багато часу та уваги, і що я маю бути готовою до цього. 

Звикли ми один до одного з перших хвилин. Собака дійсно потребує більше часу і турботи, проте у нас в сім’ї немає жодної тварини, яка була б обділена увагою. Та й собака не дасть можливості залишити себе без уваги. Але це не означає, що потрібно постійно слідкувати за нею – собаки достатньо самостійні, якщо дати їм все необхідне. Ми навчили Моллі так, що вона може спокійно лягти поруч, або гратися іграшкою десь неподалік, якщо в нас немає часу в цей момент. І це добре працює. Ну а ще в неї є старші товариші-котики, яких завжди можна потягати за хвоста.

Як кіт з собакою.

З котами собачка швидко потоваришувала, адже вона була дійсно до них пристосована ще з притулку. А от коти були шоковані від малого кабанчика, що летить на них і махає хвостом. Однак вже пройшло 2 місяці й тваринки налагодили власну ієрархію стосунків. Це взагалі найважливіше – надати тваринам самим з’ясувати, хто головний.

Наша ж задача як власників полягає у тому, щоб рівномірно розподілити свою любов та увагу. Саме тому ми постійно шукаємо щось цікаве, смачне, корисне, щоб порадувати свій зоопарк та частково полегшити собі життя. Так ми купили котам справжній палац у вигляді 3-поверхової дряпалки, автоматичний туалет (адже прибирати за трьома котами це ще те задоволення))), також є годівничка, щоб котики не переїдали – вони кастровані, а тому схильні до набору ваги. Для собаки я постійно купляю якийсь смаколик чи іграшку. Раніше походи до Ашану не завершувалися без нової книги, тепер ще й без собачої іграшки не можу вийти. Корм у нас OptiMeal, і у котиків, і у собаки. Клініка Алден-Вет на вулиці Лобановського, ходимо до лікаря Володимира Володимировича. Там знають всіх наших тварин і вже навіть не дивуються, коли ми приносимо нового.

Проте, що б ми не купляли, найкращою лежанкою для тварин слугують ноги мого чоловіка. Так от вони собі обрали, бо він тепліший. Але за старшого, за ватажка у цьому зоопарку я. Або ж перфоратор, тут як складеться.

Без тварин наше життя було б геть іншим.

Наші улюбленці це постійне море веселих ситуацій та ніжності. Однак, перед тим як брати тваринку в сім’ю, я б радила обдумати всі важливі моменти:

• чи готові ви на все заради улюбленця? 
• що буде, якщо ви поїдете у відпустку? або ж взагалі переїдете до іншого міста/країни?
• чи розумієте, що тваринка може пошкодити якісь ваши речі? чи готові ви зрозуміти, що це ваша провина?

Тварини не роблять щось спеціально. Якщо собачка поїла ваше взуття чи попісяла на диван – то провина господаря, бо він не надав собаці іншу іграшку в першому випадку, і не навчив, де слід ходити, у другому. А якщо котик розбив улюблену чашку, то просто не треба було ставити її на край столу. То лише чашка і вона точно не варта ваших нервів та страху улюбленця, який навіть не зрозуміє, що зробив не так.

Коли даєш собі відповіді на всі питання та починаєш усвідомлювати, як поводитися із тваринами, та що від них очікувати – допомагати стає просто. Половина наших котиків врятована з вулиці й, коли діло йшло до порятунку, в нас із чоловіком вже не виникало ніяких питань. Ми майже не роздумуємо, а відразу рятуємо. Так нещодавно в нас з’явилася третя Киця (в неї поки що немає ім’я). Її з братиком прихистили прибиральники, що жили у дворі. Проте ми почали помічати, що котенята бігають самі по собі, а потім братик взагалі зник і Киця лишилась одна. Як виявилось пізніше, котика прихистив якийсь мужчина, а попередні власники взагалі померли від алкоголю ще наприкінці літа. Отже, мій коханий без вагань забрав Кицю додому і зараз вона проходить усі необхідні процедури та готується до стерилізації.

Не купуй – прихисти кота або собаку з притулку!

Проєкт Cats for adoption Kyiv вдячні Дар’ї за щасливих домашніх тваринок та її щиру історію.