Шпунтик

Продовжуємо ділитися з Вами історіями порятунку наших підопічних пухнастиків. Шкода, що починаються ці історії сумно… проте продовження майже завжди добре і тепле, а головне – домашнє!

Ось історія Шпунтика:
Якось цього літа невідомо де народилось руденьке сонячне кошеня. Непогано поживало біля мами. Аж сталось щось дуже неприємне. Що? Ніколи вже не дізнаємось, але без недобрих людей тут не обійшлося… Малюк потрапив під капот авто і приїхав в незнайоме місце… Злякався дуже сильно, і у весь голос гукав свою маму.
О 3 ночі. Так кричав, що часом тільки хрипів. Рятувати Шпунтика вийшло декілька людей.
Близько години вмовлянь і переміщень між машинами не дали результату… а потім на допомогу прийшов інтернет і віртуальна мама-киця)) яка ніжно позвала малюка до переноски і він таки осмілився туди зайти сам!! Ну просто диво. Так йому хотілося до мами, що переборов свій страх!
Ну а потім було звикання до нового місця, карантин, лікування, щеплення, знайомство з іншими котиками і з названою мамою-кицею. Яка, хоч і не мала власних кошенят, але щедро поділилась своїм маминим теплом і пригортала малюка як могла)
Життя налагоджувалось. Було спокійно та весело. Правда тіснувато, ні тобі побігати досхочу, ні заскочити, ні розігнатися. Та й ділитися їжею з іншими котиками не так вже й хотілося…
Аж потім в житті Шпунтика, знов щось змінилося, його комусь показували, не на довго брали на руки та гладили. Він розумів, що відбувається щось важливе, і хоч був трохи наляканий, все ж таки виглядував з-за куточку,цікаво було, хто ж ті люди.
Потім була знайома переноска і поїздка додому… ох і страшно було. Образився тоді Шпунтик на всіх. Але ж ми знаємо, що до доброго звикається швидко? А коли тебе люблять і підтримують, то труднощі подолати легко. Це знав і Шпунтик. Він поступово почав звикати до нового дому, до нових мами й тата, які з ним так ніжно розмовляють.
До іграшок, до уваги та затишку, до простору.
О, нарешті погасати можна!
Отже, у Шпунтика життя налагоджується..