Разом від війни.
Після 24 лютого 2022 року з’явилась нереальна кількість історія, нажаль не надто радісних, про домашніх тварин, які “залишились” й які “поїхали”.
Сумні історії, нам ніхто не розповість, бо котики та собаки не вміють говорити людською мовою. Хоча, наприклад моя подруга, розповіла історію сусідського папуги: “В перші дні війни майже 90% сусідів поїхало. Одного ранку, мій хлопець вийшов вигуляти нашу собаку і побачив на першому поверсі клітку з хвилястим папугою. Ми не змогли його залишити і він досі з нами. Спочатку хотіли написати повідомлення, що папуга в квартирі №, але змінили свою думку. Тепер красунчик співає нам ранкові пісні.”
Історіями про свої мандри з тваринками не всі хочуть ділитися, кажуть, що спогади не приємні. Але ми знайшли дівчат, які розповіли про свій досвід.
Історія Соні, Франка, Мурки та Флори.
“Мене звати Софія, я з Києва. Маю, попелястого красеня, котика Франка, якого взяли «в добрі руки». Також є киця Мурка, її забрали с дачі на зимовку до себе.
Але головна серед домашніх, обіймолюблячий, золотий лабрадор Флора.
Коли вирішили їхати з дому, питання “чи забирати” не стояло, ми забрали всіх, не вагаючись.
Спочатку ми поїхали до Буковелі, там жили місяць всі разом. Пізніше вирішили їхати далі в Італію. Здоровий глузд і уявлення всіх складнощів дорого з двома котами, собакою і дитиною, змусили замислилася чи варто всіх забирати, думали залишити когось з чоловіком. Але будо вирішено – їдуть всі!
До Угорщини котики їхали в сумці, бо не було можливості придбати переноску в Франківську, їх просто розкупили. Вже в Будапешті придбали дві переноски для котиків.
Дорога з Чопу до Будапешту була складна. На вокзалі Мурка втекла, ну дуже вона хотіла до Італії. Але командна робота дала свій результат і ми її впіймали. Багато дітей підходили і гладили тваринок.
Котики трошки нервували. В дорозі вони трошки їли, але в туалет не ходили.
На кордоні Україна-Угорщина, лише спитали за вакцини і все.
На новому місці тваринки швидко адаптувалися. У Франка були складнощі з підбором корму, але з другої спроби ми його підібрали.
Я вважаю, що кожен має робити як краще для нього, але звичайно ми несемо відповідальність за тих кого взяли до сім’ї. “
Історія Світлани та Елі
“Мене звати Світлана, а мою кицю Елька, ми з Харкова. Елька – звичайна киця з притулку, їй 4 рочки, 3 з яких вона живе зі мною. Ще до початку війни, 22 лютого, я поїхала у відпустку до Львова, а мій тривожний бойфренд вирішив взяти з нами кицю “про всяк випадок”.
Доба в потязі виявилась для неї не самою простою. Елька мандрувати не полюбляє, мявчала і скиглила майже весь час в дорозі. Але вже наступна мандрівка – зі Львову до Словаччини – виявилась для неї легшою. Чи звикла до своєї переноски, чи просто втомилась нервувати, але весь час в потязі до Ужгороду, а потім на пішому кордоні зі Словаччиною вона тихесенько проспала. Щоправда, за цей час майже не їла, не пила, не ходила до туалету та звісно не гралася, хоча всі речі для неї були в мене з собою.
На кордоні переноску з кицею, здається, ніхто і не помітив. Про неї не питали, не просили документів, тож, ми спокійно перейшли кордон та поїхали влаштовуватись в новому домі.
Доречі, житло, де погодились на кицю, знайшлось легко, але я вважаю, що то мені просто пощастило. На новому місці киця адаптувалась швидко, мені здається, що їй тут подобається навіть більше, бо більше простору для ігор.
До місцевого ветеринару звернулась тільки коли прийшов час робити щорічні щеплення. Заразом поставила і чіп, хоча котам в Словаччині це робити необов’язково. За все заплатили 25 євро, але здається, що ціна була нижчою, ніж звичайно. Також знаю, що на початку війни цей ветеринар робив щеплення українським тваринкам безкоштовно.
Разом допомогаємо.
За весь час ніхто жодного разу не питав, нащо мені та киця. Але якщо б спитали, то відповідь однозначна – я б ніколи не кинула її на призволяще, бо вона справжній член родини.”
Ми вдячні, що дівчата поділились своїми історіями. Сподіваємось, що всі домашні тваринки, почуваються добре і в безпеці.
Cats for adoption Kyiv. продовжує працювати, рятуємо котиків допомагаємо з рекламою нашим друзям і іншим волонтерам. Віримо в Україну.
Бережіть себе і своїх близьких.
Ви завжди можете підтримати наш проєкт невелички внесками, щоб ми надалі могли допомагати нашим котикам і собакам. Фінансові звіти можна знайти на сторінках фейсбук та інстаграм.
Ваша команда Cats for adoption Kyiv.